Ко Дню Города Вольнянска - 2014 / Герои Легендарного 25-го Танкового Корпуса

шаблоны сайтов
joomla

При в’їзді у місто Вільнянськ на постаменті стоїть танк Т-34. Ця бойова машина – є символом пам’яті легендарних героїв – танкістів 25-го танкового корпусу. Пам’ятник було урочисто відкрито 21 вересня 1973 року. Колишній танкіст учасник легендарного рейду – Іван Євсейович Катченков тоді подарував Вільнянському районному музею макет бойової машини, спогади та фотографії.

В лютому 1943 року 25-й танковий корпус під командуванням генерала Петра Петровича Павлова одержав наказ прорвати німецький фронт в напрямку Павлоград – Славгород – Синельникове – Запоріжжя. Фашистські угрупування за численністю в 6 разів переважали радянські підрозділи.

Після жорстоких  боїв за звільнення міста Павлоград та села Терни Дніпропетровської області танкісти одержали наказ прориватися з оточення, розділившись на окремі групи. Сили були не рівні і наші воїни потрапили у вороже оточення. В одному із сел був поранений генерал Павлов. Місцеві жителі сховали воїна, але доля генерала склалася нелегко, він потрапив у фашистський полон, пройшов через німецькі тюрми та концтабори. На початку 1945 року з групою товаришів йому вдалося здійснити втечу. З великими труднощами генерал дістався Батьківщини.

Одже повертаємось в тяжкий лютий 1943-го року. Доволі запеклий бій був за звільнення хутора Андріївка (Павлівської сільради). У радянських солдат закінчувались боєприпаси і тому ворога доводилось підпускати на вірний постріл.

29 лютого 1943 року танковий корпус отримав наказ про вихід із рейду. З жорсткими боями, приблизно 12 днів виходили підрозділи з оточення. Ті, що залишилися живими, об’єдналися з частинами 35-ї гвардійської стрілецької дивізії в Ізюмських лісах і під Балаклеєю на Харківщині. Більше6 як 600 воїнів загинули під час цього героїчного рейду на території Запорізької, Дніпропетровської та Харківської областей.

Як вічний спомин стоїть на західній околиці пам’ятник на честь радянських танкістів. Вільнянський поет Микола Дмитрович Самоткан так написав про цей пам’ятник:

Завмер навіки танк на п’єдесталі,

Тополі – три сестри – при нім ростуть.

Вільнянська земле, в цій броні із сталі,

Героїв вічні подвиги живуть.